Життєві історії 1

         …Вранішнім потягом Олена повернулася з  Болгарії.  З  таксі дивилася на вулиці рідного міста та згадувала , як чудово відпочила: час пролетів стрілою!  Як тільки  глянула  на вікно своєї  квартири , зрозуміла: сталася біда… Тюль зім’ята, рожеві портьєри зірвані. Ще хвилина—й   підозра  підтвердилася: двері  помешкання   заклеєні стрічкою: “Опечатано. Міліція…”, а всередині---все шкереберть.

         У райвідділі потерпілу попросили скласти список зниклих речей та співчутливо поцікавилися, хто міг знати про її від’їзд

( броньовані двері злодії демонтовували поступово, напевно знаючи, що господиня не скоро повернеться). Відпочивальниця підрахувала збитки: картини,телевізор, шуба, аудіотехніка… Непрохані гості винесли навіть телефон, на автовідповідачі якого комунікабельна господиня залишила повідомлення друзям: “ Мене немає. Повернуся за два тижні!” Зателефонувати за цим номером міг будь-хто: менеджер за фахом, Олена роздає свої візитівки направо й наліво…

         Уже тепер жертва крадіїв пожалкувала, що не уклала угоди зі службою охорони. Або, принаймні, не завела ротвейлера та не попросила когось із подруг пожити  в її квартирі ці два тижні. Тепер залишається розраховувати хіба що на спритність детективів та на можливу помилку кримінальників…

         Втім, епізод з автовідповідачем – це ще квіточки. Відомі випадки, коли злодії , скориставшись  тривалою відсутністю господарів, поверталися в помешкання знов і знов, щоб винести сантехніку, облицювальну плитку, паркет. Одне слово, обдирали людей як липку.

                                                                         Газета “ Експрес “

                                                                          14-21 червня 2001р.

 А скориставшись послугами “ Юджин-сервіс “, такого б не сталося.